Психотерапія чи подружка? Кого ти насправді обираєш, коли «виговорюєшся»?

У всіх нас є та сама сцена: ти пишеш подрузі або зустрічаєшся за вином і починаєш: «Ну коротше, він сказав… а я йому… а він мені, ну і як понеслось». Подруга киває, підкидає: «ой, знайома історія» і ділиться своїм досвідом. І ти виходиш із кав’ярні з відчуттям: ну ніби легше. Але чи вирішено щось насправді?

Подружка як швидка допомога

Розмова з близькою людиною — це як обійми голосом. Вона потрібна, бо ти відчуваєш підтримку, отримуєш негайний відгук. Подружка може підбадьорити, висміяти твої страхи чи навіть послати їх куди подалі разом із тобою. Але є одна пастка: друзі завжди у грі на твоєму боці. Їм важливо сказати «так, ти права» чи «я теж ненавиджу цього к*зла». Вони — твій фан-клуб, а не нейтральні судді.

@tanyaparfileva @kvittkova

Ми запитали психотерапевта та письменника Ігоря Забуту, як він бачить різницю між виговоритися подрузі та виговоритися фахівцеві — і чому це не одне й те саме: 

«Бажання виговоритися — комплексне; воно може переслідувати декілька цілей: 1. отримати підтримку, 2. звірити реальність, 3. сформулювати ставлення до подій, 4. асимілювати досвід або 5. усвідомити, хто я є. Якщо вас цікавлять цілі з першої по третю — вам до подруги. Якщо важливіші цілі з третьої по п’яту — вам до терапевта».

Психотерапевт як стратег

Терапевт не буде кричати «кидай його негайно!». Він копає глибше: чому ти обираєш саме таких людей? чому ходиш по колу? куди тебе веде ця тривога? Це не швидке полегшення, а системна робота. Іноді навіть болюча. Але натомість ти отримуєш інструменти, які працюють довше, ніж келих просеко й півтори години скарг. 

«Виговоритися — це не односторонній процес. Для того, щоб я виговорився, мені потрібен слухач. Він може підтримувати, фруструвати, оцінювати, давати поради — це подруга. Або ж може своїм безоціночним ставленням, своїми реакціями та питаннями сприяти усвідомленню — це терапевт» - наголошує Ігор. 

Це не швидке полегшення, а системна робота. Іноді навіть болюча. Але натомість ти отримуєш інструменти, які працюють довше, ніж келих просеко й півтори години скарг.

«У терапії також дають поради: не виходити у вікно, не шкодити собі, не терпіти насильство. Але мета терапії — не «правильна поведінка», а усвідомлення: що в мені та навколо мене обумовлює моє сприйняття та мої реакції, і як я можу реагувати по-іншому».

@tanyaparfileva @kvittkova

Чому ми плутаємо ролі?

Бо в ідеалі і дружба, і терапія мають спільний ефект: ти почуваєшся почутою. Просто якість «почутого» різна. Подруга допомагає емоційно вижити сьогодні. Психотерапія допомагає не наступати на ті ж граблі завтра.

«Друг підкаже вам, як жити в цьому світі. Терапевт допоможе зрозуміти, як жити з собою» - наголошує психотерапевт. 

Обирати «подружка чи терапевт» — це як обирати між піцою і вітамінами. Піца смачна, але не закриє твій дефіцит заліза. А вітаміни важливі, але не дадуть того «ммм».

«Якщо ви хочете глибше зрозуміти інших людей та події — виговорюйтеся подрузі. Якщо хочете глибше зрозуміти себе — терапевту».  

Тож, може, і не треба вибирати? Говори з подружкою — але не замінюй цим терапію. Бо серце, мозок і нервова система заслуговують не тільки на «виговоритись», а й на якісний апгрейд.