Як швидка культура вбиває довгу історію?

Сьогодні ми живемо у світі, де тренд триває не роками, а днями. Ти ще не встиг завантажити додаток, а TikTok уже запустив і поховав новий челендж. І поки ми звикаємо жити в ритмі «сьогодні — модно, завтра — забуто», культурна пам’ять починає стоншуватися. Від ностальгії ми рухаємось до соціальної амнезії.

@nikolmss

Кліпове мислення як стиль життя

Новини споживають у форматі заголовків, книжки — у вигляді цитат у Reels, історію — мемами. Ми звикаємо жити «швидкими шматочками», втрачаючи здатність тримати в голові цілісні наративи. Мислення звужується до реакцій: «цікаво/нудно», «лайк/скіп».

Ще недавно ми колекціонували касети, журнали, фотографії. Це були матеріальні якорі пам’яті. Тепер — лайки й тимчасові сторіс, які зникають за 24 години. Із культури довгої пам’яті ми перекочували у культуру зникнення.

Наслідки та соціальна ціна

Коли ми втрачаємо звичку пам’ятати, ми втрачаємо ідентичність. Бо культура — це не тільки «нове», а й те, що з нами було. Коли ми перестаємо пам’ятати, ми втрачаємо ґрунт під ногами, зникає тяглість, зв’язок поколінь, відчуття "звідки ми" і "для чого далі". 

Швидка культура навчає нас споживати, але не осмислювати, тож ми втрачаємо не тільки пам’ять, а й здатність до критичного мислення. Лего передбачити, що відбувається далі: людина без критичного мислення і без “пам’яті” стає легкою мішенню для маніпуляцій, а суспільство — легкою здобиччю для повторення помилок.

Що з цим робити?

• Повертати довгі формати: книжки, інтерв’ю, документальні фільми.

• Берегти власні архіви — від фотоальбомів до голосових у месенджерах.

• Вчити себе і своїх дітей пам’ятати, а не тільки скролити.

Швидка культура зручна, але небезпечна. Бо покоління, яке перестає пам’ятати, стає поколінням без коріння. А без коріння — не росте жодне дерево.