Зцілення внутрішньої дитини — що це і чому всі про це говорять?

Твоя дитяча версія не зникла. І часом вона керує тобою більше, ніж ти думаєш.

Більшість із нас несвідомо продовжують відтворювати сценарії, які почалися ще у дитинстві. Навіть якщо спогади про ті роки стерлися або стали болючими, вони залишили емоційні відбитки: переконання про любов, безпеку, віру в себе та свою цінність. Ми виросли, але наші реакції часто все ще дитячі — ми ображаємось, шукаємо схвалення, боїмося конфліктів або, навпаки, прагнемо контролю.

@nelli.rizhko

Що каже наука?

Дослідження нейропсихологів, зокрема Брюса Перрі з Гарварду та Бессела ван дер Колка, автора книги «Тіло пам’ятає все», показують: дитячі травми буквально змінюють роботу мозку. Коли дитина часто відчуває стрес — наприклад, боїться батьківських сварок чи відчуває себе непочутою — її мозок вчиться бути напоготові. Частина, що відповідає за емоції, стає надчутливою, а та, що має «охолоджувати» почуття і допомагати мислити спокійно, розвивається повільніше.

Тому вже доросла людина може реагувати надто гостро на дрібниці: лякатися критики, замикатися під час сварки чи панікувати, коли щось іде не за планом. Це не характер, а слід минулого досвіду — і його можна переписати. Коли ми працюємо зі своєю внутрішньою дитиною, ми буквально вчимо мозок нових реакцій. Тепер замість автоматичного страху чи сорому з’являється усвідомленість: «Я в безпеці, мені не потрібно ховатися». Так формується новий досвід — спокійна доросла версія тебе поступово замінює ту, що колись просто намагалася вижити.

Як «поспілкуватися» зі своєю маленькою версією?

Це не медитація з ароматичними свічками (хоч і можна й так). Йдеться про практику м’якого сповільнення — коли ти дозволяєш собі відчути те, що колись довелося придушити. Це може бути образа, сором, страх — ті почуття, які дитина не мала ресурсу прожити.

Психотерапевтичні техніки — від реперенінгу до візуалізацій і тілесних практик — спрямовані на те, щоб дати собі те, чого бракувало: прийняття, безпеку, голос. І коли це відбувається - настають кардинальні зміни: людина починає ставити здорові межі без почуття провини, легше відпускає контроль, відчуває більше спонтанності й радості. 

@nelli.rizhko

Дорослішання через ніжність

Усередині кожного з нас досі живе дитина, яка колись сміялася так голосно, що їй казали «це занадто, ти привертаєш до себе забагато уваги!» І вона досі чекає, коли ти дозволиш їй знову голосно сміятися - без докорів, а просто сядеш поруч і ніжно скажеш: «Я тут і  тепер подбаю про нас». Можливо, саме з цього моменту почнеться твоє справжнє дорослішання.