Інтуїтивне харчування: не просто їсти, а чути себе

Це не «ще одна модна дієта». Це коли ти не рахуєш калорії в банані, не ділиш їжу на «погану» й «правильну», і не живеш по чужих табличках.

Це коли:

• їси, коли справді голодна;

• обираєш, що хочеш, а не що «можна»;

• зупиняєшся, коли вже досить, а не коли порожня тарілка;

• не доїдаєш за дитиною, тому що шкода продукти;

• не заїдаєш емоції — а проживаєш їх (іноді з тістечком, але свідомо).

У чому суть?

Це не про те, щоб схуднути, а скоріше про довіру до тіла. Адже воно не ворог, воно — твій внутрішній Google Translate. Просто треба навчитися перекладати, що тіло намагається тобі сказати: 

Голод? — не ворог.Жага солоного? — може, просто бракує мінералів.Бажання зʼїсти три круасани? — нормально. Просто спитай: що я насправді хочу?

@tanyaparfileva

Чекліст перед перекусом

Перед тим, як щось схопити з холодильника — зроби міні-перевірку:

1. Це голод чи нудьга?

2. Чи достатньо я пила/пив води сьогодні?

3. Чи є щось, що я уникаю/відчуваю прямо зараз?

4. Я хочу цю їжу — чи мені просто хочеться чогось?

5. Як я себе почуваю після подібної їжі?

Відповіді навчать помічати, що та навіщо ти хочеш кинути у рота прямо зараз.  

Як почати?

• Відчуй справжній голод (не «бо час обідати», а реально хочеться).

• Їж повільно. Без телефону. Спробуй кілька разів на тиждень зустрічатись на обід з подругами: коли спілкуєшся, менше їш. 

• Перевір: що тебе насичує — смак, текстура, відчуття?

• Зупинись на півдорозі й спитай: я ще хочу — чи це вже автомат?

Спойлер

Це навичка, яку треба тренувати. Ти не станеш інтуїтивною з першої вівсянки, але з часом перестанеш жити між голодом і провиною.  

Як сказати це собі?

«Я маю право на їжу. Я маю право не доїдати. Я маю право слухати себе. І це не потребує дозволу.»