Чому обговорювати особисте життя інших здається нам нормальним і навіть цікавим?

klatsmedia2025
18 жовт.
Читати 2 хв

Зізнайся чесно: коли чуєш «Вони розійшлися», — твоє вухо піднімається. Бо чужі історії тягнуть нас так, ніби це новий сезон улюбленого серіалу.

Плітки як соціальний клей

Антропологи кажуть: пліткування — це не просто дурне базікання. Це одна з ключових соціальних навичок, яка допомогла людству вижити. Так, британський антрополог та еволюційний психолог Робін Данбар запропонував так звану гіпотезу пліток: у прадавніх спільнотах люди не могли вижити поодинці. Щоб утримувати групу разом, треба було знати, кому можна довіряти, хто порушує правила, хто з ким у союзі.

Побачити себе у чужих історіях

Обговорюючи інших, ми також порівнюємо та перевіряємо себе: «А як у мене? Я б так зробила чи ні?» Це така безкоштовна психотерапія та спосіб навчання через чужий досвід. Саме тому найгучніші історії часто торкаються універсальних тем: зрада, розлучення, криза, успіх, тобто ті речі, які зачіпають усіх, хоч трохи.

Коли у фокусі — зірки

Плітки про знайомих — це одна історія, але справжня національна ліга — життя знаменитостей. Весілля, розлучення, вагітність, нова зачіска — усе стає темою для обговорення. Бо зірки ніби наші «далекі родичі»: ми жодного разу не були на їхньому дні народження, але чомусь переживаємо, хто з ким сфоткався і чому вона видалила фото з чоловіком. Instagram підливає масла у вогонь: пост одразу перетворюється на матеріал для сотень інтерпретацій. І ми ловимо себе на думці: «Ну я ж не стежу спеціально, просто під руку попалося…»

Межа між інтересом і вторгненням

Є нюанс — здорове зацікавлення чужим життям легко перетворюється на токсичний спорт. Плітки стають небезпечними, коли обговорення переходить у публічний шеймінг, висміювання чи вторгнення в травми інших. Ми починаємо ставити «діагнози», будувати теорії, сміятися з болю — забуваючи, що перед нами не персонаж, а жива людина.

Коли не варто втягуватись у плітки?

Тема викликає у тебе злість або зневагу
Якщо від розмови про когось у тебе «закипає кров» або хочеться засудити — це вже не просто цікавість. Це проекція. Запитай себе: що мене тут так сильно тригерить?
Інформація — про чиюсь травму
Розлучення, хвороба, втрата — не розважальний контент. Якщо плітка базується на чужому болю, краще зупинити хвилю. Людська гідність має бути вищою за цікавість.
Ти відчуваєш емоційне виснаження після
Здорове обговорення надихає або дає інсайти. Якщо ж після плітки відчуваєш втому, тривогу, злість, то це вже токсична доза і варто вийти з цього потоку.

І наостанок

Плітки самі по собі — це норм, бо так працює людська цікавість і соціальний зв’язок. Але варто стежити, навіщо ми це робимо. Щоб відчути себе кращим? Щоб уникнути власних проблем? Справжня зрілість — не застрягти у чужих сюжетах, а переключити фокус на власний. Бо слухати про чужі драми весело, але жити своє життя — ще цікавіше.